Проблема виявлення брехні завжди турбувала людей, тому історія поліграфа, більш відомого як детектор брехні, сягає своїм корінням у далеке минуле. У глибоку давнину, на Сході, в якості детектора брехні широко використовувалося рисове борошно. В основу даного методу входили наступні спостереження. Було помічено, що в моменти сильного страху в роті припиняється виділення слини. Для оцінки цього стану, у рот підозрюваного вкладалося рисове борошно. Якщо через певний час воно виявлялося сухим, підозрюваного вважали винним. Даний "технічний засіб" був досконалішим для детекції брехні, ніж суб’єктивна оцінка вождя племені. У той же час сухість у роті може бути викликана не лише страхом розплати за вчинений злочин, а просто переживаннями, викликаними боязню самої процедури.
Більш інформативним був детектор брехні із залученням віслюка. Ця вперта тварина за тисячоліття свого існування й не припускала, що людина відведе їй роль визначника істини. Процедура тестування полягала в наступному. Хвіст віслюка змазували фарбами, після чого його прив'язували в напівтемному приміщенні. Підозрюваному давалося завдання: зайти в приміщення й погладити віслюка за хвіст. Якщо тварина зареве - обстежуваний винний. Творці даного "детектора брехні" були впевнені, що людина, яка вчинила злочин, побоїться гладити осла - раптом він зареве. Отже, руки залишаться чистими.
До більш жорсткого способу виявлення правди вдавалися в Стародавній Спарті. Спартанські юнаки, перш ніж потрапити до спеціальних шкіл, проходили певний відбір. Юнака ставили на краю скелі над проваллям і запитували, чи боїться він. Відповідь завжди була негативною, але правдивість її визначали за кольором обличчя. Якщо юнак був блідий - він брехав. Даний тип реакції, за переконанням спартанців, свідчив про те, що юнак у бою не може бути спритним і кмітливим, і його скидали зі скелі. Багаторічні спостереження допомогли спартанцям зробити справедливий висновок: людина, яка блідніє від страху, не може бути справжнім воїном.
У Стародавньому Римі за допомогою цього ж методу відбирали охоронців. Кандидату ставили провокаційні запитання. Якщо він червонів, його брали в охорону. Уважалося, що людина, яка червоніє, реагуючи на поставлені їй провокаційні запитання, не братиме участі в змовах.
В африканських племенах при визначенні винного застосовували свій метод. Чаклун виконував спеціальний танець навколо підозрюваних. Інтенсивно обнюхуючи їх, "слідчий" за насиченістю запаху тіла робив висновок, хто з підозрюваних винний у скоєнні розслідуваного злочину.
На Близькому Сході, ще в глибоку давнину в якості детектора брехні використовували показники пульсу підозрюваного. В якості інформативних ознак бралися зміни частоти пульсу й особливості кровонаповнення артерії (пульсації). Цей метод застосовувався для виявлення невірних дружин і їхніх коханців. Методика перевірки була надзвичайно простою. Спеціально тренована людина прикладала палець до артерії, а далі підозрюваній дружині ставили запитання називаючи імена чоловіків, які теоретично могли вступити з нею в інтимні стосунки. У результаті високої емоційної напруги, в якості реакції на ім’я коханця, у підозрюваної різко змінювалися частота пульсу й кровонаповнення артерії. Надалі цей метод використовувався для визначення ступеню щирості тієї чи іншої особи.
Прадавня методика тестування стала пошуковим методом і нині широко застосовується в практиці детекції брехні. Ще в давнину існував досвід використання тремору для визначення причетності підозрюваних до скоєних злочинів. Обстежуваним давали в руки дуже тендітне яйце птаха й проводили допит на предмет скоєння ними протиправної дії. У кого шкарлупа тріскалася, того й уважали причетним до скоєння розслідуваного злочину.
Лише в кінці 18-го століття були створені умови для розвитку технічних засобів, у наслідку чого, вони отримали назви детектора брехні, варіографа, поліграфа, викривальника брехні, сироватки правди, вимірювача психологічного стресу. Нині, "поліграф" і "детектор брехні" є найбільш поширеними назвами.
Поштовхом для розвитку інструментальної детекції брехні слугувала опублікована в 1875 році робота італійського фізіолога Анжело Моссо (1846-1910). У своїх дослідженнях він довів, що залежно від величини емоційної напруги змінюється низка фізіологічних показників. Він установив, що кров’яний тиск у судинах людини й частота пульсу змінюються залежно від коливань емоційного стану обстежуваної особи. Надалі матеріали цих експериментів були надруковані в його монографії "Страх". Моссо винайшов декілька видів плетизмографа (грец. plethysmos наповнення, збільшення + грец. grapho писати, зображати) - приладу для реєстрації змін об'єму кінцівок за різного кровонаповнення.
У 1879 році, французький фахівець електротерапії, доктор Марі Габріель Ромен Вігуру (1831-1911), розкрив феномен, нині відомий як шкірно-гальванічний рефлекс - мимовільна (рефлективна) зміна електричного опору шкіри в зв'язку з дією різних подразників (стимулів) або психічними переживаннями. У 1879 році доктор Вігуру описав своє емпіричне дослідження електричних змін у людській шкірі в статті "Sur le role de la resistance electrique des tissues dans l'electrodiagnostic".
Серед відомих світових учених, які зробили істотний внесок у дослідження шкірно-гальванічного рефлексу - грузин Іван Романович Тарханов (1846-1908), француз Шарль Самсон Фер (1852-1907), німець Георг Стікер (1860-1960) і швейцарець Отто Верагут (1870-1944).
Важливу роль в області дослідження шкірно-гальванічного рефлексу також зіграв відомий і впливовий американський психопатолог, психолог і психіатр початку 20 століття - Борис Сідіс (1867-1923). Доктор Сідіс народився в місті Бердичеві (Житомирської обл.), Україна, 12 жовтня 1867 року в родині українських євреїв і емігрував до США в 1887 році. Викладав психологію в Гарвардському університеті.
У 1908 доктор Сідіс провів Дослідження гальванічних відхилень унаслідок психофізіологічних явищ, опубліковане в журналі "Psychological Review" у вересні 1908 року й січні 1909 року. Мета даної наукової праці полягала в дослідженні відношення емоцій і фізіологічних процесів до гальванометричних відхилень. Доктор Сідіс довів, що спостережувані гальванометричні зміни були зумовлені фізіологічними процесами, які відображали розумовий стан, викликаний подразниками (стимулами). 28 грудня 1909 року доктор Сідіс виступив перед Американською психологічною асоціацією в Гарвардському університеті з доповіддю на тему "Сутність і причини гальванічного явища".
У 1895 році італійський тюремний лікар-психіатр, піонер-кримінолог, Чезаре Ломброзо (1835-1909), застосував перший в історії прилад для детекції брехні - гідросфигмограф. Цей прилад реєстрував у обстежуваної людини зміни кров’яного тиску й частоти пульсу, після того, як їй ставилися запитання, релевантні до скоєного злочину. У 1895 році доктор Ломброзо опублікував друге видання своєї книги "L’homme criminel", яка документувала використання плетизмографа й гідросфигмографа в ході допитів осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів. Через сім років, у 1902 році, у суді, за допомогою інструментальних методик, вдалося вперше довести непричетність обвинуваченого в скоєнні злочину.
У 1914 році італієць Вітторіо Бенуссі (1878-1927), переконаний у тому, що брехунів видає дихання, скористався приладом для реєстрації дихання в ході допитів підозрюваних у скоєнні злочину. Частота й амплітуда дихання розцінювалися як інформативні показники, які реєструвалися за допомогою приладу - пневмографа (грец. pneuma дихання + грец. grapho писати, зображати). Бенуссі визначав правду й брехню, використовуючи т. з. Співвідношення тривалості вдиху й видиху. У ході дослідження Бенуссі дійшов висновку, що значення співвідношення (тривалість вдиху, розділена на тривалість видиху) було більшим до того, як обстежувана особа відповідала на питання правдиво, ніж після; з іншого боку, значення даного співвідношення було більшим після неправдивої відповіді, ніж до неї.
Перший поліграф, придатний для розслідування злочинів, був створений у 1921 році студентом-медиком Каліфорнійського університету й співробітником Поліцейського департаменту американського міста Берклі штату Каліфорнія - Джоном Ларсоном (1892-1965). Ларсон, уродженець міста Шелберн канадської провінції Нова Шотландія, уперше в історії зареєстрував одночасно більше одного фізіологічного параметру з метою детекції брехні. Він розробив і застосував безперервний метод одночасної реєстрації змін частоти пульсу, кров'яного тиску й дихання.
Разом із поліграфом, доктор Ларсон використовував тест/наукову процедуру, розроблену в 1915 році доктором Вільямом Марстоном (1893-1947) у Гарвардській психологічній лабораторії й вживану ним у різних розслідуваннях під час Першої світової війни. Доктор Ларсон модифікував процедуру доктора Марстона й застосовував її в поліцейській справі Поліцейського департаменту міста Берклі починаючи з 1921 року. Метод інтерв'ювання Джона Ларсона, відомий під назвою Релевантна/нерелевантна процедура, полягав у постановці запитань, які стосувалися й не стосувалися розслідуваного злочину.
Поліграф, винайдений доктором Ларсоном у 1921 році, офіційно вважається одним із найважливіших винаходів людства, і його включено до переліку 325 найбільш значущих винаходів усіх часів альманаху Британської енциклопедії за 2003 рік.
Ленерд Кілер (1903-1949), уродженець міста Північний Берклі (Каліфорнія, США), є найвидатнішим поліграфологом усіх часів. Провівши понад 30000 поліграфних обстежень, доктор Кілер уважається одним із найвизначніших наукових кримінологів світу, чий внесок у становлення й розвиток детекції брехні неоціненний.
У 1925 році Кілер (студент психології Стенфордського університету, співробітник поліцейського департаменту міста Берклі), уніс два істотні вдосконалення
до поліграфа Ларсона: металевий сильфон для високоякісної реєстрації змін кров'яного тиску, пульсу й дихання, та кімограф, який дозволив поліграмному паперу рухатися під пишучими перами поліграфа з постійною швидкістю.
У 1936 році, Кілер додав третій компонент до свого поліграфа - психогальванометр - пристрій для вимірювання змін опору шкіри. Уведення каналу реєстрації шкірного опору значно підвищило точність результатів поліграфних обстежень. Ця версія поліграфа Кілера стала прототипом сучасного поліграфа, унаслідок чого Кілер уважається "батьком сучасного поліграфа". Окрім удосконалення поліграфа, Кілер також зробив вагомий внесок у розвиток поліграфологічних методик.
Ленерд Кілер винайшов всесвітньовідомий Поліграф Кілера, на який він отримав патент у 1931 році. Поліграф Кілера став найбільш поширеним поліграфом у світі впродовж наступних трьох десятиліть. Поліграф Кілера використовувся в створеній ним Чікагській лабораторії розслідувань злочинів. До 1935 року Кілер обстежив близько 2000 підозрюваних у скоєнні злочинів.
У 1948 році Ленерд Кілер заснував Поліграфологічний інститут Кілера, який розташовувався на вулиці Огайо в місті Чікаго - перший у світі навчальний заклад із підготовки поліграфологів. Інститут випустив безліч видатних експертів у галузі поліграфології.
Перша згадка про використання детектора брехні для захисту комерційних інтересів датується 1923 роком. Американський поліграфолог Джон Ларсон за проханням господарів ряду крамниць провів обстеження 38 співробітників жіночої статі для того, щоби виявити, хто з них крав товари з крамниць. Результати перевірки однієї з жінок викликали підозру, оскільки вона відреагувала набагато сильніше на питання про крадіжки, ніж решта підозрюваних. Після пред'явлення підсумків тестування вона зізналася в систематичних крадіжках.
У 1938 році стався перший випадок використання детектора брехні для експертизи товару в рекламі лез бритви "Gillette". Вищезазначений доктор Вільям Марстон прийняв пропозицію рекламного агенства з міста Детройт з'явитися в рекламі, виступаючи з підтримкою лез бритви "Gillette". У рекламі, під назвою "Нові факти про гоління, виявлені детектором брехні", доктор Марстон протестував групу людей, що випробували "Gillette", та низку інших брендів даного продукту. Він стверджував, що переважна більшість обстежених чоловіків віддавали перевагу "Gillette".
У 1944 році в таборі військовополонених, розташованого в парку "Папаго" (штат Арізона, США), один із полонених членів екіпажу німецького підводного човна був задушений. Слідчі не могли розкрити злочин, тому полковник Ралф Пірс запросив у табір відомого поліграфолога Ленерда Кілера, про успішну роботу якого чув багато. Результати перевірок на детекторі брехні, проведених Кілером, указали на причетність семи полонених до скоєння злочину. Незабаром, вони визнали себе винними й були страчені. Полковник Пірс, захоплений ефективністю поліграфа, придбав перший в історії армії детектор брехні для Чікагської контррозвідувальної корпусної школи.
У серпні 1945 року, у Форті Гетті (штат Род-Айленд, США), полковник Пірс, Кілер та інші поліграфологи скористалися детекторами брехні для перевірки декількох сотень німецьких військовополонених, з яких потрібно було відібрати кандидатів на поліцейські посади в повоєнній Німеччині. Поліграфні перевірки, які тривали декілька тижнів, відсіяли третину обстежених, оскільки вони виявилися пронацистами.
Успіх використання поліграфа під час і після Другої світової війни, слугував поштовхом для створення в 1948 році в Центральному розвідувальному управлінні (ЦРУ) США відділу, який спеціалізувався на проведенні поліграфних перевірок. Через декілька років урядом США було ухвалено рішення про перевірку на поліграфі всіх співробітників ЦРУ не менше одного разу протягом п'яти років.
Згідно даних за 1954 рік, офіційно для перевірок на благонадійність поліграф застосовувався трьома федеральними державними агенціями: Управлінням дослідження операцій (УДО), ЦРУ та Агенцією національної безпеки (поліграфний відділ засн. у 1951 р.). В УДО на детекторі брехні перевірялися всі нові співробітники, а вже працюючі - двічі в рік.
У 1963 році уряд США провів 23122 поліграфні перевірки й мав у розпорядженні 525 поліграфа - армія (261), флот (86), повітряні сили (72) і ФБР (48). В уряді працювало 656 авторизованих поліграфологів. У той час 24 агенції мали дозвіл на використання детектора брехні. Дані числа не включають поліграфи в розпорядженні ЦРУ (ЦРУ відмовилося надати інформацію), яке найактивніше в уряді США застосовувало поліграф.
Кількість приватних поліграфологів у США: 3000 (1966), 4000 (1979), 6000 (1982), 10000 (1985). У 1982 році приватні поліграфологи протестували приблизно 1 млн. американців. За даними на 1967 рік, 30% усіх обстежених у ході скрінінгових перевірок - були відсіяні.
Американець Джон Рід (1910-1982), юрист за освітою - один із найвідоміших у світі поліграфологів і фахівців із проведення допитів, автор низки всесвітньовідомих підручників із даних дисциплін. У 1945 році Рід створив т. з. Поліграф Ріда, який окрім кров'яного тиску, пульсу, дихання й опору шкіри реєстрував також м'язову активність рук, стегон і ступнів за допомогою сенсорів рухів вмонтованих під підлокітниками й сидінням поліграфного крісла. У 1947 році Джон Рід розробив славетний метод опитування - Метод контрольних запитань Ріда, включивши контрольне запитання в існуючий Релевантний/нерелевантний метод. Рід вважається "батьком контрольних запитань".
Директор Школи детекції брехні Бекстера (м. Сан Дієго, США), Клів Бекстер, зробив величезний внесок у розвиток психофізіологічної детекції брехні, створивши в 1960 році Метод порівнювання зон Бекстера. Бекстер також є автором першої в світі системи цифрової оцінки поліграм. Метод порівняння зон і система цифрової оцінки поліграм стали стандартом у галузі детекції брехні в усьому світі.
Обстеження на детекторі брехні проводяться поліграфологами в приватному, правоохоронному, державному секторах 80 країн. Поліграф активно використовується в США, Мексиці, Ізраїлі, Україні, Росії, ПАР, Колумбії, Японії, Південній Кореї, Сінгапурі, Канаді, Індії, Румунії, Угорщині, Болгарії, Словенії, Хорватії, Сербії, Польщі, Чехії, Словаччині, Литві, Туреччині, Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Австралії, Філіппінах, Малазії, Індонезії, Сальвадорі, Панамі, Гватемалі та ін.
Найактивніше детектор брехні використовується в США, де щорічно здійснюється декілька мільйонів поліграфних перевірок. Список користувачів поліграфа в США включає: Міністерство оборони
та його агенції розслідувань Армії, Флоту, Морської піхоти й Повітряних сил, Агенцію національної безпеки, Центральне розвідувальне управління (ЦРУ), Секретну службу США, Федеральне бюро розслідувань (ФБР), Податкове управління США, Міністерство енергетики, Адміністрацію з контролю над дотриманням законів про наркотики й численні інші розвідувальні й федеральні правоохоронні агенції. Поліграф також використовується штатними й місцевими правоохоронними
агенціями, федеральними й окружними прокурорами, громадськими захисниками, адвокатами, відділами пробації й нагляду за умовно-достроково звільненими, державними й приватними компаніями.
На міжнародному ринку поліграфів домінує американська компанія
Lafayette Instrument Company, розташована в місті Лафаєт, штат Індіана. Lafayette Instrument Company, заснована в 1947 році МаксомВастлом (1915-1990), заявила про себе на ринку поліграфів на початку 1950-х років, і в даний час є беззаперечним світовим лідером виробництва й продажу детекторів брехні. Поліграфологічна апаратура Lafayette Instrument Company затверджена провідними міжнародними асоціаціями поліграфологів, і їй віддають перевагу поліграфологи 80 країн, в яких використовується детектор брехні. Під управлінням поточних власників компанії Роджера Б. МакКлеллана, Крістофера Л. Фосетта й Терренса Р. Екарда, частка світового ринку поліграфів компанії Lafayette Instrument Company досягла 85 відсотків. Дана компанія крім поліграфів випускає всесвітньовідоме медичне й наукове устаткування.
У СРСР початок досліджень щодо застосування інструментальних методів психофізіології при розкритті злочинів датується 1920-ми роками. Ініціатором досліджень був нейропсихолог, згодом - академік АПН СРСР, Олександр Романович Лурія (1902-1977). В основу цих досліджень було покладено метод оцінки часу мовно-рухових реакцій людини під час асоціативних відповідей на різні слова-стимули.
У 1927-28 роках були опубліковані перші позитивні результати використання асоціативно-моторного методу на практиці. Однак можливість застосування цього та інших психофізіологічних методів при розкритті злочинів різко критикувалася Міністерством юстиції СРСР і Прокуратурою СРСР. Ця критика проводилася під жорстким контролем Генерального Прокурора СРСР Андрія Януаровича Вишинського. Результатом такої державної точки зору, що ґрунтувалася на ідеологічних та кон’юнктурних міркуваннях, стало те, що на десятиліття була припинена розробка методів поліграфа, тобто методу реєстрації фізіологічних реакцій у ході допиту осіб, підозрюваних у скоєнні злочину.
Дослідження в цій галузі науки були відновлені лише наприкінці 1960-х років, зокрема, в інститутах Академії Наук СРСР. Серед відомих вчених, які займалися цією проблемою, слід згадати нейрофізіолога Павла Васильовича Сімонова, професора, академіка АН СРСР, відомого завдяки створенню інформативної теорії емоцій.
Приблизно в цей же час, деякі юристи висловилися за застосування поліграфа в оперативно-розшуковій діяльності й на етапі попереднього слідства. Знову на сторінках преси в другій половині 1970-х років розгорнулася дискусія, і знову результат її був не на користь поліграфа. Як наслідок, було припинено дослідження з даної проблематики, які проводилися в підрозділах МВС та Прокуратури.
На початку 1970-х років досвід застосування поліграфа на Заході було проаналізовано в КДБ СРСР. Поштовхом для цього стала значна кількість провалів однієї з найпотужніших розвідок соцтабору - східнонімецької "Штазі". Навіть добре підготовлені агенти викривалися за допомогою детекторів брехні. Про це відразу стало відомо КДБ, і в одному з науково-дослідних інститутів була створена група для досліджень психофізіологічних процесів.
Результати багаторічної наукової праці призвели до появи в 1975 році наказу голови КДБ СРСР Юрія Андропова про створення спецпідрозділу з прикладного застосування апаратного методу детекції брехні. Цей підрозділ близько 15 років очолювали полковник, кандидат технічних наук Юрій Азаров і підполковник, психіатр Володимир Носков. За цей час у підрозділі була доведена ефективність методу, підготовлена група висококласних фахівців, розроблені різні види поліграфів, а до середини 1980-х років створені зразки комп’ютерного поліграфу. У Росії поліграф вперше відкрито застосували на початку дев’яностих років.
Попри дослідження в галузі детекції брехні з використанням поліграфа в столиці колишнього СРСР, вони ніяк не відобразилися на розвитку поліграфології в Україні. Цей факт підтверджують колишні співробітники КДБ. Базуючись на аналізі матеріалів, поширених в Інтернеті, та інформації, отриманої з приватних джерел, роком народження детекції брехні в Україні можна вважати 1997 рік.
15 жовтня 1998 року, виступаючи перед представниками ЗМІ, начальник Головного штабу МВС України генерал Віктор Зубчук легалізував інформацію, відому не багатьом журналістам. А саме - що МВС України мало в своєму розпорядженні детектор брехні. Журналіст газети "Сегодня" Олександр Ільченко писав із цього приводу в статті "Детектор брехні - на службу в МВС!": "...за моїми даними, він (детектор брехні) з'явився в МВС ще рік тому (1997 рік), просто це вважали за краще не розголошувати". Пан Ільченко також відзначив: "Крім МВС, такі поліграфи успішно застосовуються також у СБУ, і в деяких комерційних фірмах, що мають спеціальні ліцензії".
У травні 1997 року, уперше в історії України, громадянин нашої країни (Олександр Миколайович Волик) відвідав компанію Lafayette Instrument Company. Цей первинний візит спричинив заснування української компанії АРГО-А й послугував могутнім поштовхом для розвитку українського ринку поліграфів і детекції брехні. Компанія АРГО-А, засновником якої є пан Андрій Миколайович Волик, - ексклюзивний дистриб'ютор поліграфів Lafayette Instrument Company в Україні, Молдові, Білорусі, Грузії, Азербайджані, і беззаперечний лідер детекції брехні в регіоні. АРГО-А - дилер номер один поліграфів Lafayette Instrument Company в Європі й дилер номер два - у світі.
Поліграфологи Андрій і Олександр Волик є першими в історії України випускниками Арізонської школи поліграфологічних наук (м. Фенікс, США) і Мерілендського інституту карного правосуддя (поблизу столиці США - Вашингтону) відповідно. Дані учбові заклади акредитовані престижною Американською асоціацією поліграфологів (ААП), заснованою в 1966 році, яка налічує понад 2600 членів у 32 країнах. Обидва поліграфологи АРГО-А є членами Міжнародної ліги поліграфологів і ААП.
В Україні приватні послуги з детекції брехні почали надавати в 1998 році. У 2002 році на українському поліграфологічному ринку активно працювали три приватні компанії, які надавали послуги в криміналістській і бізнес сферах. Усього, у 2002 році в Україні налічувалося 16 поліграфологів, і за подальші два роки їх чисельність практично не змінилася.
У 1999 році п'ять англомовних офіцерів із Національної академії внутрішніх справ України та Львівського юридичного інституту МВС України пройшли навчання в Академії судової психофізіології в місті Ларго, штат Флорида, США. Ініціатором цього кроку з модернізації українських правоохоронних органів була Поліцейська асоціація українських американців (місто Чікаго, США).
Американський комп'ютерний поліграф декілька років успішно застосовується у Львівському юридичному інституті МВС України (перший у Західному регіоні України). Використання поліграфа неодноразово допомагало швидко отримати достовірну інформацію у випадках, коли отримання її іншим шляхом було надзвичайно складним або практично неможливим. Поліграфологи інституту неодноразово надавали допомогу УМВСУ у Львівській і сусідніх областях у проведенні поліграфних тестувань осіб, відносно яких порушені кримінальні справи. Тестування довели особливу ефективність застосування поліграфа в розкритті складних злочинів.
13 лютого 2002 року партія "Нова генерація" ініціювала перевірку кандидатів у народні депутати на детекторі брехні. 7 березня 2002 року лідер партії "Нова генерація" Юрій Мирошниченко на прес-конференції в присутності журналістів пройшов тест на детекторі брехні. Із 15 поставлених йому запитань він правдиво відповів на 14. Пан Мирошниченко повідомив, що запрошення пройти поліграфний тест було відправлене 22 партіям та блокам і 6 політикам персонально. Лідер партії "Нова генерація" закликав телеканали використовувати детектори брехні при проведенні дебатів і виступів політиків.
23 травня 2002 року в інтерв'ю УНІАН начальник Головного управління карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України Володимир Євдокимов заявив, що органи внутрішніх справ України мали у своєму розпорядженні 15 поліграфів, які активно використовувалися в Дніпропетровській, Луганській областях, Києві, Донецьку, Черкасах та Криму. Пан Євдокимов також повідомив, що за час проведення експерименту з використання поліграфа, який тривав із 2000 року до весни 2002 року, правоохоронці розкрили (за допомогою поліграфа) 119 тяжких злочинів, у тому числі викрадення дитини, 40 вбивств, 15 розбійних нападів, розшукали шестеро злочинців і чотирьох зниклих безвісти громадян.
На кінець 2004 року, у самий розпал "Помаранчевої революції", інтерес українців до детектора брехні набув інтенсивного характеру. Засоби масової інформації й політики не припиняли інформувати або дискутувати на теми, що стосувалися поліграфа. Завдяки їм, у величезній мірі, слова й словосполучення "детектор брехні", "поліграф", "детекція брехні", "поліграфолог" увійшли до вжитку більшості українців.
За період із 2004 по 2007 рр. кількість поліграфологів в Україні зросла від майже 20 до близько 200. На сьогоднішній день, український ринок поліграфів і детекції брехні - один із найбільших у світі. Україна третій рік поспіль (2005, 2006, 2007) посідає перше місце в Європі за чисельністю придбаних кращих у світі поліграфів виробництва Lafayette Instrument Company.
Вагомий внесок у розвиток детекції брехні в Україні зробив відомий політик і бізнесмен - Леонід Черновецький. Пан Черновецький є одним із перших українців, хто усвідомив переваги детектора брехні. Він продемонстрував свою прогресивність, ставши першим українським підприємцем, який інтегрував методи психофізіологічної детекції брехні з використанням новітніх поліграфів у діяльність великого підприємства, власного банку - "Правекс-Банк".
Пан Черновецький - непохитний прихильник застосування поліграфа в боротьбі з корупцією. У квітні 2005 року він запропонував за свої кошти придбати детектор брехні кожній столичній районній державній адміністрації для того, щоб "зробити великий внесок у боротьбу з корупцією". У березні 2006 року пан Черновецький сам пройшов тест на детекторі брехні, відповідаючи на запитання поліграфолога про хабарі в присутності журналістів. Пан Черновецький продемонстрував свою чистоту й повідомив, що вимагатиме, аби тест на детекторі брехні проходили всі українські політики. У тому ж році мер Києва пан Черновецький ініціював ухвалення законодавчої норми про введення щорічного тестування державних службовців на детекторі брехні.
Розвитку детекції брехні в Україні також сприяли часті публічні згадки й контрастні висловлювання відомих політиків на адресу детектора брехні. Серед таких політиків: Леонід Черновецький, Юлія Тимошенко, Микола Томенко, Анатолій Кінах, Олександр Омельченко, Михайло Бродський, Володимир Співачук, Віталій Кличко, Юрій Луценко та ін.
Згідно з повідомленням "Ліга", цілком можливо, що в Україні детектор брехні застосовуватиметься під час допитів у суді й при проведенні досудового слідства. Із такою законодавчою ініціативою в 2005 році виступив народний депутат України Володимир Співачук, запропонувавши на розгляд Верховної Ради України законопроект "Про внесення доповнень у ст.289 Цивільного кодексу України". Автор законопроекту пропонує надати право правоохоронним органам допитувати осіб, які досягли 14-літнього віку, із застосуванням технічних приладів медичного характеру, які реєструють емоційну реакцію допитуваного на поставлені йому запитання. Відповідно до документу такі допити повинні проводитися лише за наявності письмового дозволу допитуваного, а в разі допиту неповнолітніх осіб - у присутності батьків або законних представників.
15 квітня 2006 року народний депутат, заступник керівника БЮТ, Микола Томенко, першим із народних депутатів нового скликання погодився пройти тестування на поліграфі в офісі компанії АРГО-А. Пан Томенко чесно відповів на всі запитання поліграфолога Андрія Волика. Після перевірки пан Томенко зазначив: "Тестування на детекторі брехні можна використовувати лише з врахуванням практики демократичних країн. Це повинна бути система незалежної перевірки, причому виключно з добровільної згоди обстежуваної особи".
Активно впроваджують поліграфологічні методи у свою діяльність і приватні підприємства України. Один із провідних банків Києва, "Правекс-Банк",
наприклад, уже декілька років проводить перевірки своїх співробітників на поліграфах виробництва Lafayette Instrument Company з метою підтвердження вміння співробітників зберігати конфіденційну інформацію та банківську таємницю.
В інтерв'ю всеукраїнському діловому щотижневому журналу "Власть денег" у серпні 2005 року віцепрезидент АКБ "Правекс-Банк" із питань безпеки, Олег Косенко, відзначив, що в їхньому банку перевірці піддаються ті нові співробітники, діяльність яких безпосередньо буде пов'язана з банківською таємницею, із рухом великих сум грошей, тобто тих, хто прагне зайняти відповідальні командні посади або в минулому був співробітником спецслужб. Пан Косенко також додав, що результат від використання поліграфа перевершив усі очікування. Причому настільки, що в 2005 році "Правекс-Банк" придбав додаткові новітні детектори брехні, модель LX4000-SW, виробництва Lafayette Instrument Company.
У квітні 2005 року СК "Правекс-Страхування" здійснила виплату найбільшої суми страхового відшкодування за час свого існування - 257 тис. грн. Страховий випадок настав унаслідок угону автомобіля. Рішення про виплату було ухвалене після перевірки, здійсненої за допомогою поліграфа, що належить "Правекс-Банку". Результати перевірки дали вичерпні відповіді на всі питання, що цікавили страхову компанію, і вона не проводила жодних додаткових розслідувань. Перевірка інформації на детекторі брехні була впроваджена в компанії в зв'язку з тим, що страховикам часто доводиться зіштовхуватися з фактами шахрайства, вчиненими власниками застрахованих автомобілів.
Основними користувачами детектора брехні й клієнтами (серед приватних підприємств) українських поліграфологів є банки, страхові, юридичні, нафтогазові, будівельні, транспортні, рекрутингові компанії, засоби масової інформації, виробники ювелірних виробів, казино й нічні клуби, підприємства харчової промисловості, роздрібної торгівлі, сфери послуг, ресторани й кафе, автосалони й станції техобслуговування, служби безпеки підприємств, шлюбні агенції, агенції нерухомості, готелі, виробники програмного забезпечення, кур'єрські служби й оператори мобільного зв'язку.
В Україні спостерігається величезний інтерес до перевірок на детекторі брехні з боку приватних осіб, зацікавлених у вирішенні проблем приватного характеру. Ревнощі є головною причиною, через яку приватні особи звертаються за послугами поліграфологів. Вони хочуть довести вірність своїм чоловікам/дружинам або виявити випадки подружньої зради.
У 2005 році АРГО-А й
Індіанський поліграфологічний інститут (м. Індіанаполіс, США) уклали угоду про співпрацю, у результаті якої бажаючі стати поліграфологами (фахівцями в області детекції брехні) можуть пройти підготовку в місті Києві, Україна, на базі компанії АРГО-А, яка є ексклюзивним представником даного учбового закладу в Європі.
Починаючи з 2006 року в Україні діє асоціація
Міжнародна ліга поліграфологів (МЛП) - професійне об'єднання фахівців поліграфа, які представляють приватний, правоохоронний і державний сектори різних країн світу, включаючи Україну, США, Ізраїль, Мексику, Росію та ін. Президентом МЛП є пан Андрій Миколайович Волик. Асоціація є найбільшою в Європі за кількістю членів.
Компанія АРГО-А володіє найбільшою тематичною бібліотекою з питань детекції брехні в Україні. Бібліотека АРГО-А, заснована в 1997 році, має значний фонд матеріалів із питань поліграфології, який налічує понад 200 найменувань книг, брошур, каталогів, періодичних видань, наукових робіт, статистичних даних і відеоматеріалів переважно англійською мовою. Цей показник є вражаючим не лише для України, враховуючи відносно конфіденційну природу сфери детекції брехні й досить обмежений вибір поліграфологічної літератури в усьому світі.
АРГО-А володіє найкращою в Європі колекцією чорнильних, термальних і комп'ютерних поліграфів різних поколінь і брендів, серед яких історичні детектори брехні виробництва Lafayette Instrument Company, Stoelting, Associated Research, B & W Associates, Thompson-Metrigraph Instrument Company та ін. Бібліотечний фонд і колекція поліграфів компанії АРГО-А постійно поповнюються.
Детекція брехні в Україні продовжує динамічно розвиватися. Інтерес до детектора брехні не лише не слабшає, а й навпаки, стрімко зростає. Підтвердженням цього слугує прес-конференція, яка відбулася 12 липня 2007 року в офісі компанії АРГО-А, у ході якої на численні запитання журналістів відповідав директор АРГО-А, Андрій Миколайович Волик. Прес-конференція привернула увагу близько 40 представників ЗМІ. Протягом місяця (липень-серпень 2007 р.) пан Волик надав інтерв’ю 14 провідним національним телевізійним каналам і кільком регіональним, шістьом національним радіоканалам, 12 національним газетам і журналам, основним національним Інтернет-виданням і двом головним українським інформаційним агенціям.
Застосування поліграфа в органах внутрішніх справ України може здійснюватися на підставі Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність". Так, ст. 9 Закону не забороняє використання технічних засобів, які не пригнічують волю та не завдають шкоди здоров'ю людей і навколишньому середовищу.
Застосування поліграфа для проведення поліграфної перевірки при відборі кадрів в Україні може здійснюватися на підставі Кодексу законів про працю України. Так, у ст. 26 передбачається можливість проведення додаткових перевірок при прийнятті на роботу, а в ст. 40 визначається, що трудовий договір може бути розірваним у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року №170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" припинення трудових відносин може відбутися і з інших причин, що не передбачені трудовим законодавством, але зазначені в трудовому контракті (п. 21 Постанови).
|
